| Історичні дані про об'єкт |
Товариство Взаємного кредиту було в Житомирі першою офіційною фінансовою установою і відкліковує свій початок з 1875 р. Але тільки через 25 років спромоглося побудувати для себе власний прибутковий будинок. Споруджений за кошти (100 тис. рублів) і для Житомирського Товариства Взаємного кредиту на земельній ділянці Фелікса Сташевського, якою його предки володіли з 1910 р. і мали тут кутовий дерев’яний будинок. На місці його будинку Товариство звело кам’яну двоповерхову будівлю. Конфігурація садиби Сташевських й визначила те, що північна торцева стіна новобудови має помітний укіс. До 1918 тут знаходились, власне, Товариство взаємного кредиту, орендували ряд приміщень класи Житомирського артистичного товариства та класи Житомирського відділення Російського імператорського музичного товариства, а також декілька службових квартир. У 1920-х рр. тут діяли театр ім. Манцева при губчека, потім – Другий драматичний театр. У 1923 р. діяла Театральна студія, в якій в осінно-зимовий сезон гастролював театр «Березіль» під керівництвом Леся Курбаса. Пізніше тут перевиховували народ «радпартпропи», з 1926 – в будинку містилася Волинська музична профшкола. Потім – тут шурхотіли паперами та кляцали рахівницями всілякі совєцькі контори. Після об’єднання наприкінці 1930-х рр. численних магазинчиків по фасаду першого поверху внутрішніми проходами, утворився своєрідний «анфіладний» універмаг. Під час визволення Житомира в ніч з 31 грудня 1943 на 1 січня 1944 будинок суттєво постраждав від обстрілів перш за все совєцькою важкої артилерії. Згоріли всі дерев’яні конструкції, були зруйновані міжповерхові перекриття та деякі тримальні конструкції. З середини 1950-х рр. розпочалося проектування, потім відновлювальна реконструкція будинку за проектом архітектора С.М. Енгельмана. Було надбудовано по всьому об’єму будівлі третій поверх, змінено планування на коридорне. Змінено й архітектуру, яка, тим не менше, і в сучасному вигляді дає підставу вважати цю будівлю пам’яткою архітектури (але не в стилі модернізованого бароко, а в мотивах «радянського урядового (казенного) неоренесансу»). Тим не менше, аналіз архітектурного оздоблення інтер’єрів дає підставу припускати, що під час реконструкції 1957–59 рр., що вони (інтер’єри) виконані в своєму автентичному вигляді. Крім того, будинок колишнього Товариства Взаємного кредиту є надзвичайно цінною пам’яткою історії. В будинку жив Е.П. Валек; Працювали, перебували, навчались, виступали Михайло Скорульський (мемор. дошка, 1989 р.), Теофіл Ріхтер, Олександр Ружицький, Людвиг Людвигов, Яків Савченко, Іван Кочерга, Федір Шаляпін, Михайло Скорульський, Теофіл Ріхтер, Платон Цесевич, Михайло Ерденко, Йосип Гофман, Віра Юреньова, Борис Лятошинський, Петро Косач та десятки інших видатних людей (повний список персоналій, пов’язаних з будівлею Товариства – міської ради див. у додатку до «Історико-архітектурної довідки» – 44 прізвища).
|
